(Не) безпечні бомбосховища Одеси

В останні тижні удари з неба по Одесі почастішали. відповідно, питання безпеки людей стало ще актуальнішим. Журналісти Центру публічних розслідувань обійшли кілька міських укриттів, щоб побачити, як влада використала сім місяців з початку війни, щоб гарантувати одеситам хоча б мінімальний захист. Враження суперечливі. У деяких сховищах є світло, вода, санвузол, лавки чи нари. В інші навіть спуститися боязко: там панує темрява, здається, хтось з-за рогу вискочить, цементна підлога у ямах та тріщинах – лячно ноги поламати. Ховатися у такому укритті під час тривоги страшніше, ніж лишитися просто неба. Та найбільше нас вразило укриття в 4-поверховому будинку по вул. Космонавта Комарова, 6. Тут на нас чекав сюрприз – і ми досі для себе не вирішили, приємний чи навпаки.  

З підвалу весело вибігають діти – хлопці й дівчата десь років по 8-10. Малі по 4-6 років сидять у коридорі – хто на стільцях, хто на порозі приміщень – граються. Це дивно, адже відбій повітряної тривоги пролунав майже дві години тому, а нової не було. У приміщенні сперте, сире повітря в якому відчувається запах цвілі, а ще… смаженої цибулі й м’яса. Несподіване поєднання для укриття. 

Фото: Дивне облаштування укриття

На стінах коридору висять тази й дитячі ванночки, біля стін туляться самокати й велосипеди. Коридором ходять люди, з деяких приміщень – суміжних з коридором – лунають жіночі, чоловічі й дитячі голоси. Трохи далі від цього входу невисока худорлява жінка середнього віку підмітає підлогу, з іншого приміщення визирає чоловік – видно, що він умивався.

Повторюсь, тривоги немає, а люди поводяться так, ніби перебувають тут давно. Як виявилося, так воно і є.

“Я тут уже понад 10 років мешкаю”, – каже жінка, яка щойно закінчила прибирати підлогу й сіла відпочити на старенький табурет.

Тобто, це не просто підвал – саме тут надають приміщення під житло працівникам комунального підприємства Одеської міської ради “Житлово-комунальний сервіс (ЖКС) “Вузівській”. 

“Ми з чоловіком живемо тут не так довго – з січня цього року. Нам приміщення дали, як ми на роботу в ЖКС влаштувались”, – розповідає інша мешканка підвалу Альона.

Фото: Пів року вже мешкає в підвалі працівниця ЖКС “Вузівській” Альона 

На квартиру або хоча б кімнату в комуналці жодна з жінок не розраховує.

“Так зараз уже не дають квартир”, – каже Альона.

За її словами, коли лунає тривога, до підвалу сходяться люди з цього й навколишніх будинків. Це чи не єдине укриття в Черемушках. Є ще одне на хлібзаводі, але його відкриють тільки у разі хіматаки.

“Спочатку – в лютому, березні – сюди приходили 60-70 людей. Малих дітей дівчата наші брали до себе в кімнати, щоб вони в коридорі не сиділи. А зараз приходять лише діти, адже тут навіть годину висидіти важко – повітря дуже сперте”, – розповідає Альона.

За даним міськради, це укриття розраховане на 280 людей. Однак зі всього підвалу вільний лише коридор, адже в інших приміщеннях живуть 16 родин працівників ЖКС.

“Ну, нічого. Якщо багато людей прийде під час тривоги, то зайдуть до приміщень, де мешкають двірники. Вони ж (двірники) їх не виженуть”, – запевняє речниця муніципалітету Наталія Мальцева.  

За словами чиновниці, двірники там мешкають давно – “не виганяти ж їх зараз”. Справді, вигнати людей з приміщення, в якому вони живуть роками – не варіант. Варіант – облаштувати за всіма правилами під укриття інший підвал, в якому ніхто не проживає і в якому вистачить місця й повітря 280 людям. Та чиновниця не бачить причин, через які люди не могли б довгий час переховуватися в підвалі по Комарова.

Фото: Наталія Мальцева/Facebook

“У рекомендаціях узагалі кажуть, що під час обстрілів можна в канавах чи ямах ховатись”, – коментує жінка.

Дійсно, тісний, сирий та душний підвал усе ж кращий за канаву.

“Коли люди приходили, сиділи на лавках, якщо місця не вистачало, ми виносили їм стільці. Але тут дуже жарко, а коли людей багато, то взагалі дихати немає чим”, – каже мешканка підвалу Альона.

Як це, не було де сидіти, перепитуємо ми. Адже Наталія Мальцева повідомила, що в укритті, окрім 18 лавок, ще є 4 нари, 27 диванів-ліжок, 18 стільців та 10 крісел. 

“Нари є – ось чотири штуки, сам робив, тижні два тому (після 25 серпня – авт.), – каже дядя Серьожа, мешканець підвалу й працівник ЖКС “Вузівський”, – а ліжка й дивани... не знаю, про що ви”.   

“Так у нас у кожній кімнаті є й ліжка, й дивани”, – каже його сусідка, кремезна чорнява жінка. Вона дивується, коли я питаю, чи це їм їх видала міськрада або ЖКС.

“В смислі, видали? – усміхається. – Самі купляли”.

Хлопець років 17-18, що сидів на стільці в коридорі й чув нашу розмову, теж сміється.

“Куди їх сюди, вони ж навіть не влізуть. Це щось новеньке”, – каже.

Місця тут справді майже немає. З вулиці сходами спускаєтеся у підвал. Далі – вузеньким коридорчиком завширшки трохи більше метра і приблизно через  1,5-2 м повертаєте праворуч. Там знов вузенький коридорчик, який переходить у ширший – 2,7 м в ширину й 13,75 м в довжину. Тобто більш-менш комфортно можна перебувати тільки у цьому широкому коридорі. Однак з покращенням у вигляді нар місця поменшало й тут. Зате дітям, як то кажуть, розвага – вони ці нари використовують замість гірок та турників.

Фото: Десь в цьому коридорі мають перебувати ще 254 людини

“В Одесі повітряна тривога! Пройдіть…” А куди хочете, туди й пройдіть, бо придатних для переховування укриттів в Одесі, за інформацією від Наталії Мальцевої, є лише для 13 тис. 140 людей, тобто для 1,3% населення міста. 

“Куди ховаємось коли тривога? А нікуди не ховаємось, нам нема куди ховатись. В інтернеті писали, що найближчий аж на Комарова, ніби є і ще на Адміральському проспекті. Однак поряд нічого”, – розповідає мешканка будинку 44 по вул. Космонавтів Мая.

Так виглядає сховище по проспекту Адміральський

Відмітимо, що на початок лютого, за даними видання Слово і Діло, Одеса була на другому місці в Україні за кількістю сховищ. Наприклад, у Києві 514 сховищ, в Одесі – 353, а в Харкові – 300.  

У січні цього року в мерії підрахували, що на переоснащення кожного бомбосховища потрібно від 600 тисяч до 1,5 мільйона гривень – всього мінімум 51 млн грн. Однак під час війни, коли потреба в сховищах й укриттях є не чимось номінальним, а цілком реальним, мерія виділила на все про все…  аж 2 млн грн.

“На облаштування та поточний ремонт 67 об'єктів на балансі КП ЖКС”, – пояснила Мальцева.

За її словами, станом на 10 серпня 2022, після 6 місяців війни, працівники ЖКС доукомплектовують їх інвентарем, резервом води, засобами зв’язку та мережею «Інтернет», в деяких ставлять унітази й мостять нари. І стає зрозуміло, чому підвал по Комарова, 6 став укриттям – сюди не треба проводити світло, воду й каналізацію, не треба особливо щось ремонтувати, лише ємність для води поставили та Wi-Fi провели. Нари ж з’явились лише після того, як ми звернулись за коментарем. Тобто, виходили не з того, щоб зробити краще й зручніше, а з того, щоб зекономити. Коштом тих, хто вже давно змушений тут жити й облаштовувати свій побут. Чи не це стало головним критерієм при виборі укриттів, куди місто взялося вкласти хоч якісь гроші? 

Авторка: Олеся Ланцман