Люди сплять у підвалі, щоб вижити: як живе прифронтове село на Миколаївщині

30 вересня 2022 р. 18:54

Люди сплять у підвалі, щоб вижити: як живе прифронтове село на Миколаївщині

Миколаївщина потерпає від постійних артилерійських та ракетних обстрілів з боку окупантів. Прифронтове село Шевченкове залишається ледь живим. Зараз тут мешкає кілька родин, будинки повністю розбиті, світла, зв’язку, води немає, а обстріли відбуваються щодня.

На початку повномасштабного вторгнення російська армія проходила через село. Сільського голову Олега Пилипенка викрали росіяни і лише влітку обміняли. На час відсутності чоловіка, на себе взяв функції старости й забезпечував селян всім необхідним клірик Миколаївської єпархії УПЦ, протоієрей Павло Саган

До Шевченкового нас супроводжували військові. В поля біля дороги летіли артснаряди окупантів. Стовпи пилу і диму піднімались один за одним. Авто набрало швидкості, щоб худчіш дістатися. По приїзду в село військовослужбовці підганяли нас – у кожну мить міг бути "приліт". 

В селі не залишилось жодної вцілілої будівлі. Стіна, двері, ворота – все побито уламками. 

Місцеві жителі ховаються у підвалах і днем, і вночі. Іноді по кілька днів не можуть вийти. Тільки так можна вижити. В одному з будинків знайомимось з Людмилою та її чоловіком Геннадієм, який має інвалідність.

“І днем, і вночі. Постійно стріляють. Є перекури, паузи. Вони ж теж обідають. Як попаде, то страшно”, – розповідає чоловік.

Родина не евакуювалася, бо і грошей недостатньо, і пересуватися на колясці складно. 

“З нашим здоров’ям не виїдеш... Але й тут страшно. Кожен день сильно молотять”, – каже Геннадій. 

Люди орієнтуються по собаці: вона шукає безпечне місце, коли відчуває небезпеку. Будка вся побита уламками, але собака дивом залишилася живою.

Їжу та воду інколи привозять українські військові. Допомагають місцевим виживати, як можуть.

Будинок Людмили та Геннадія повністю побитий від обстрілів. Як жити взимку, ще не знають. 

“Ми якось зайшли в будинок. Лягли і добре, що лягли. Бо стався вибух. Все було в уламках”, – згадує Людмила.

Щоденними обстрілами окупанти рівняють село із землею. Але Людмила вірить: українська армія скоро відтіснить ворога. І пекло закінчиться.

Авторка: Юлія Химерик