Як працює "Депутатський портал" Одеси

Аби кожен одесит міг дізнатись чим займається депутат, який представляє його інтереси, в Одеській міській раді існує спеціальний сайт — "Депутатський портал". На цій платформі має  бути повна інформація про кожного з депутатів: від біографії та фото до звітів про роботу.

Центр публічних розслідувань вирішив перевірити, як ці правила виконуються в житті. На порталі зараз є сторінки 56 депутатів. І ось що ми там побачили.

Що має бути

Відповідно Регламенту, на офіційному сайті обов’язково мають бути розміщені такі відомості:

• Фотографія депутата;
• Повне ПІБ українською мовою;
• Автобіографія;
• Назва політичної партії, від якої обрано депутата;
• Дані про приймальню: адреса, контакти та графік прийому громадян;
• Інформація про членство у постійних комісіях ради;
• Звіти про депутатську діяльність.

Забезпечує інформаційне наповнення, оновлення та модерацію порталу апарат Одеської міської ради.

Що маємо

Прізвище, ім’я та по–батькові зазначені у кожного депутата, інформація про яких розміщена на порталі.

Замість політичної партії вказується депутатська фракція. Добре, якщо депутат входить у фракцію своєї партії відповідно до частини 1 статті 8 Регламенту. А якщо депутат позафракційний – то вже треба гадати, від якої партії обрано депутата. Теж саме стосується секретаря ради, який згідно приписів частини 4 статті 8 та частини 5 статті 14 Регламенту, не входить до складу жодної депутатської фракції.

Фото наявне на сторінках 51 депутата. Не мають фотографій: Нікіта Авдєєв, Олександр Байдерін, Михайло Карпенчук, Ольга Макогонюк та Сергій Шматько.

Автобіографія є лише у 45 депутів. Біографія відсутня на сторінках: Нікіти Авдєєва, Олександра Байдеріна, Андрія Вагапова, Олени Вододюк, Михайла Карпенчука, Ольги Макогонюк, Олександра Матвєєва, Сергія Оришича, Андрія Терновського, Андрія Шарашидзе, Сергія Шматько.

Інформація про приймальню депутата є на сторінках лише у 31 депутата, а на сторінках у 25 депутатів: Нікіти Авдєєва, Ігоря Батракова, Анастасії Большедворової, Олега Бриндака, Андрія Вагапова, Богдана Гіганова, Сергія Данилюка, Олександра Едельмана, Наталії Жукової, Олега Звягіна, Андрія Кісловського, Володимира Корнієнка, Олександра Матвєєва, Віктора Наумчака, Сергія Оришича, Світлани Попової, Олексіч Потапського, Дар’ії Рибак, Віталія Саутьонкова, Івана Семчука, Романа Сеника, Олександра Славського, Сергія Узунова, Сергія Шматька, Юрія Шумахера – відсутні навіть відповідні розділи. Зазначимо – поважна причина, яка не дає можливості проводити прийом громадян – мобілізація – є лише у Олега Бриндака. По іншим депутатам поважних причин не знайдено.

Наявна інформація про 51 депутата, які входять до постійних комісій. По 5 депутатам така інформація відсутня. І якщо стосовно секретаря ради Ігоря Коваля є пряма заборона, входити до складу постійних комісій, то щодо інших ситуація різна: 

• Олег Бриндак виключений зі складу комісії рішенням ради від 16.04.2025; 
• Володимир Корнієнко перестав значитися у списках після оновлення складу комісій у вересні 2022 року без зазначення підстав; 
• Стосовно Богдана Гіганова та Івана Семчука інформація відсутня.

Звіти за 2021–2024 роки

Окрім того, що звітувати обранці мають на депутатському порталі, вони також до 2025 року могли звітувати на своїх сторінках, та у соціальних мережах. Тож оскільки на початку повномасштабного вторгнення деппортал був закритий через безпекову складову численна кількість обранців саме так і звітували. Тож ЦПР щодо звітів окрім портала, дослідив і сторінки обранців.

Читайте також: Тільки 30% депутатів Одеської міськради прозвітували про свою діяльність за 2023 рік

Звіти за всі 4 роки наявні на сторінках 8 депутатів – Олександра Авдєєва, Олексія Асауленка, Ірини Головатюк–Юзефпольської, Олександра Іваницького, Ольги Квасніцької, Світлани Осауленко, Едуарда Стася, Дмитра Танцюри.

До цього переліку депутатів також можна додати Марину Бойко. Вона зареєстрована депутатом 11 березня 2024 року, але її звіт за 2024 рік наявний. 

Всього, таким чином, повністю наявні звіти на сторінках 9 депутатів.

Взагалі відсутні будь–які звіти за період 2021–2024 роки на сторінках Нікіти Авдєєва, Олександра Байдеріна, Андрія Вагапова, Богдана Гіганова, Сергія Данилюка, Андрія Кісловського, Ігоря Коваля, Володимира Корнієнка, Лілії Леонідової, Марини Лозовенко, Жанни Мандриченко, Олександри Матвєєви, Віктори Наумчаки, Тетяни Плаксій, Олексія Потапського, Івана Семчука, Андрія Терновського, Олександра Шеремета, Юрія Шумахера.

До цього переліку додамо:

• Олега Бриндака. Він хоч і мобілізувався у жовтні 2023 року, але жодного звіту, починаючи з 2021 року, на його сторінці не знайдено.
• Олександра Славського, який був зареєстрований депутатом 30 квітня 2024 року, але звіту за 2024 рік на його сторінці не знайдено.
• Андрія Шарашидзе, який був зареєстрований депутатом 11 березня 2024 року, але звіту за 2024 рік на його сторінці не знайдено.

Всього ця група депутатів Одеської міської ради, у кого на сторінках не викладено жодного звіту за каденцію VIII скликання, налічує 22 особи.

По одному звіту на своїх сторінках оприлюднили: Оксана Антонішак (звітувала лише у 2024 році), Ігор Батраков (2021), Анастасія Большедворова (2024) Олена Вододюк (2021), Олександр Едельман (2021), Наталія Жукова (2021), Василь Ієремія (2023), Світлана Попова (2021), Дар’я Рибак (2021), Роман Сеник (2024), Сергій Страшний (2024), Сергій Узунов (2021), Сергій Шматько (2024)

По два звіта в Олексія Єремици (2021 та 2024), Олега Звягіна (2023 й 2024), Михайла Карпенчука (2023 і 2024), Ольги Макогонюк (2021 та 2024), Віталія Саутьонкова (2021 і 2023).

По три звіти з пропуском 2022 року оприлюднили – Олег Етнарович, Ірина Куценко, Вадим Мороховський, Петро Обухов. Також у цю групу додамо Левона Нікогосяна, у якого на сторінці відсутній звіт за 2024 рік.

Всього ця група депутатів Одеської міської ради, на сторінках яких звіти наявні частково, налічує 23 особи.

Осторонь знаходяться двоє депутатів Одеської міської ради:

• Антоніна Капрош, яка була зареєстрована депутатом 4 грудня 2024 року.
• Сергій Оришич, який був зареєстрований депутатом 24 березня 2025 року.

Справа в тому, що на їх сторінках на депутатському порталі взагалі відсутнє посилання на розділ "звіти".

Тож з 56 депутатів лише 10 повністю виконують власні ж правила щодо відкритості. У решти 46 обранців інформація на сайті подана з великими прогалинами.

Чому депутати не звітують і хто може на це вплинути

За словами експертки всеукраїнської громадської кампанії "Атестація депутатів місцевих рад" Вікторії Собко, ситуація в Одесі – не унікальна, але доволі показова. 

"З одного боку, звітування депутатів регулюється ЗУ “Про статус депутатів місцевих рад” і він говорить про те, що: "Депутат місцевої ради періодично, але не рідше одного разу на  рік,  зобов'язаний  звітувати  про свою роботу перед виборцями відповідного виборчого  округу,   об'єднаннями   громадян", – каже фахівчиня.

Водночас вона зазначає, що законодавством не передбачено дієвих санкцій за невиконання цього обов’язку. Відтак, основним механізмом відповідальності залишається політичний та репутаційний тиск, зокрема через громадський моніторинг і публічне висвітлення діяльності депутата.

Вікторія Собко нагадує, що за результатими моніторингу Атестації за 2024 рік, у 2024 році більшість депутатів НЕ звітували, зокрема: у Луцьку – 90%, Чернігові – 89%, Кропивницькому – 79%, Харкові – 77% обранців не опублікували річний звіт у будь якому вигляді.

Водночас є міста, де рівень звітування є значно вищим: зокрема, у Львові 92% депутатів підготували звіти (53% – публічно звітували), у Хмельницькому – 77% депутатів прозвітували, в Івано–Франківську – 89% підготували звіти. 

Це свідчить, що за наявності політичної волі та запиту з боку громади практика звітування може бути поширеною та дієвою.

"Що стосується санкцій, то законодавством не передбачено прямих юридичних покарань за незвітування, – пояснює Собко. – У деяких громадах можуть існувати рекомендаційні норми або вимоги у регламентах рад чи статутах громад, однак вони як правило, не містять реальних механізмів примусу".

Таким чином, відповідальність депутатів за звітування сьогодні є переважно політичною та репутаційною, а не юридичною. Відповідно, і контроль за звітною кампанією депутатів здебільшого здійснюють виборці, медіа та громадські організації.

У деяких випадках колективні звіти про свою діяльність ініціюють політичні партії або фракції. Однак така практика не є поширеною і не може повноцінно замінити індивідуальне звітування депутата перед виборцями. Більше того, інколи це створює хибне уявлення про виконання обов’язку – коли депутат вважає, що звіт фракції є достатнім, хоча персональна підзвітність фактично відсутня.

Основними інструментами впливу, на думку експертки, залишаються політичні та громадські засади: публічний тиск з боку виборців, висвітлення в медіа, моніторинг і “анти–рейтинги” громадських організацій, а також репутаційні втрати для депутата.

Окремо законодавство передбачає механізм відкликання депутата за народною ініціативою. Втім, на практиці він є складним і рідко застосовується, зокрема через процедурні вимоги та політичний вплив партій.

Крім того, виборці можуть врахувати відсутність ініціативи та відкритої роботи депутата під час наступних виборів, та не підтримати його кандидатуру. 

"Вже сьогодні можна спостерігати, що значна частина населення не сприймає депутата як представника громади, який здатен ініціювати важливі рішення чи допомагати у вирішенні нагальних проблем. Натомість формується негативний образ депутата як людини, що переслідує власні інтереси, а не працює на користь громади", – каже Вікторія Собко.

У таких умовах під питанням опиняється сама цінність представницьких органів – їхня ефективність, користь і необхідність.

Крім того, відсутність звітування підсилює недовіру до місцевої влади, створює передумови для зловживань і непрозорих рішень. Відсутність регулярної комунікації з громадою фактично розриває зв’язок між депутатом і виборцями, що послаблює механізми демократичного контролю.

Сергій Бондаренко