Пів року під обстрілами: як Миколаївський зоопарк живе під час війни та чому вирішив знов відкритися

Наприкінці літа російські військові стали ще частіше обстрілювати Миколаївщину. Під ракетними ударами опиняються заклади освіти, лікарні та житлові будинки. Майже щодня є загиблі та поранені, а звуки сирен та прильотів не стихають. В таких умовах продовжує працювати Миколаївський зоопарк — один з найбільших в Україні. Як тварини переносять вибухи, чому заклад вирішив знов відкритися та чи готовий він до зими — у матеріалі Центру публічних розслідувань. 

Миколаївський зоопарк — один з найбільших та найстаріших зоопарків в Україні. Він охоплює 20 га зеленої зони у Миколаєві, де утримують до 4 тисяч тварин. Це майже 400 видів, половина з яких є рідкими або зникаючими. Щоб передивитися їх усіх, потрібно не менше чотирьох годин. 

З початку повномасштабної війни, розповідає директор закладу Володимир Топчий, частина працівників покинула місто. У Миколаєві лунали вибухи, люди були у паніці. Перші декілька тижнів він називає найважчими, оскільки керівництво зоопарку не знало, як заклад працюватиме далі. На околицях міста вже стояли російські військові, а постачальники затримували продукти для тварин, бо значна частина розташовувалася на окупованій Херсонщині. Протриматися перші тижні допомогли запаси, які команда зоопарку почала формувати ще у листопаді. Коли ситуація з продуктами стала критичною, директор звернувся до містян та волонтерів. 

“За пів року війни я точно вже знаю, що зоопарк важливий для міста і миколаївців. Коли у вас виникла складна ситуація з кормами, десь у перші два тижні, я звернувся до містян з проханням про допомогу. І люди відгукнулися. Нам почали приносити продукти: хтось кілограм яблук або моркви, а хтось торбину картоплі або капусти. Привозили машинами, по 10-15 мішків, і на питання від кого - відмахувалися, мовляв, не від кого, просто для зоопарку. По суті, перші чотири місяці багато в чому тварини харчувалися з цієї допомоги, яку надавало усе місто”, – каже Топчий. 

Оскільки зоопарк закрився, фактично не стало й доходів з продажу квитків. Тоді Володимир Топчий знов звернувся до людей і запропонував купувати квитки онлайн, аби підтримати заклад.

“Я не сподівався, що буде такий відгук. Люди з усього світу почали купувати квитки, буквально весь глобус. Ці гроші в нас ще залишилися і вони допомагають продовжувати працювати. За них ми сплачуємо комунальні послуги, купуємо корм і вже перерахували у бюджет країни приблизно 15 млн гривень податків. Не знаю, хто з місцевих підприємств ще зміг сплатити таку суму, але це наш внесок у спільну справу”, – пояснює Топчий. 

У квітні через пошкодження водопроводу у Миколаєві зникла питна вода. Це також стало важким ударом для закладу. На допомогу знов прийшли містяни, комунальники та волонтери, які у пляшках, бочках та на вантажівках доставляли воду у заклад. І доставляють досі, оскільки потреби зоопарку чималі — до 20 тисяч літрів на день. 

Попри війну і постійні обстріли, доглядати за тваринами продовжують приблизно 200 співробітників. До 20 людей виїхали з міста, 8 перебувають на фронті. Оскільки у Миколаєві зараз роботи майже немає, то зоопарку вдалося укомплектувати увесь штат. У затяжні комендантські години або при небезпечних ударах по місту деякі з них ночують у закладі. І покидати своїх підопічних не планують.

“Залишатися на місці, попри усю небезпеку, це вже традиція в історії зоопарку. У 1918 році його не покинув засновник Микола Леонтович. У 1942, коли на нашу землю вперше прийшли фашисти, на місці залишився директор Нечиков. Ми були єдиним зоопарком на захоплених територіях колишнього СРСР, який відпрацював усі роки окупації. Тому зараз вчинити інакше ми не маємо права”, – підкреслює директор.

На поміч Миколаївському зоопарку прийшли і колеги з Європи, які за шість місяців війни передали близько 5 тонн сухих кормів та допомогли сформувати запаси на зиму. Крім того, зібрали півтора мільйона євро для усіх українських зоопарків, зокрема й для тих, які наразі перебувають в окупації.

За час війни близько 40 видів тварин дали потомство. Це, за словами Топчого, свідчить про те, що попри обстріли, вони не перебувають у стресі, оскільки малюків не було б. Серед рідкісних дитинчат — кошеня далекосхідного леопарда. У цьому році такий вид народився всього двічі — у Копенгагені та Миколаєві. І він надзвичайно цінний: за одного з таких малюків Миколаївський зоопарк раніше отримав двох слонів та двох жирафів. 

На питання про те, чому заклад знов вирішив приймати відвідувачів, Топчий запевняє — увесь цей час люди зверталися до адміністрації міста та зоопарка з проханням поновити його роботу, бо у Миколаєві майже не залишилося місць для відпочинку усією родиною. 

“Поки зоопарк працює лише у вихідні — в суботу та неділю. У такому ритмі вже понад місяць. Людей, звісно, дуже мало, бо з пів мільйонного міста виїхало понад 300 тисяч. Та й туристів немає — з Одеси, Херсона та інших областей. Відвідувачів набагато менше, але ми готові працювати й для них. Крім того, тварини також нудьгують за людьми. Ми для них така ж розвага, як й вони для нас ”, — додає Володимир. 

До зими, запевняє директор, заклад вже готовий. Є запаси корму та заморожених продуктів, підготовлена теплотраса для опалення та відремонтовані приміщення, які постраждали внаслідок обстрілів. Всього на територію зоопарку впало вісім ракет, а точніше їх залишків.

“Впали маршові двигуни. Тобто заряд десь скинули, а носій ракети, двометрова металева труба з двигуном, впала на зоопарк. Ніхто не постраждав, але якби така залізна дура приземлилася на будівлю, вона б її зруйнувала. Нам пощастило, що двигуни падали на газони, десь на паркан або сітку, але це все ми вже відремонтували”, — каже він. 

Про зоопарк директор розповідає на фоні постійних вибухів у далині. Тварини теж не реагують, бо продовжують ніжитися на сонці у відкритих вольєрах.

“У нас вже адаптація, перший шок пройшов. Мене постійно питають — як ви живите, а я кажу — великими тривогами. Бо як можна звикнути до нічних обстрілів, коли над твоїм будинком рвуться снаряди? У багатьох наших співробітників пошкоджені домівки, вибиті вікна та двері. Тож ми живемо великими тривогами та надіями. І попри все продовжуємо працювати”.

Миколаївському зоопарку можна допомогти, купивши квиток онлайн, або перерахувати гроші на їхній благодійний рахунок. 

Авторка: Ольга Івлєва